© Коноваленко Ігор (м.Тернопіль) для «Народного Оглядача»

Забута велич "маленької" землі

22:06 7.02.2007

Протягом останніх років з’явилося багато досліджень, які свідчать про існування в минулому на території України потужного цивілізаційного ядра, яке дало початок кільком іншим культурам. При цьому, як правило, дослідники звертаються до прадавніх джерел (Геродот, Йордан тощо). Проте не менш переконливо свідчать про правдивість цієї гіпотези й пізніші джерела — географічні карти 16-18 сторіч.

Україна - центр світової цивілізації

Територія Причорномор’я (як північного, так і південного) наповнена географічними назвами з епітетом "мала". Назва "Мала Русь" всім відома, і навіть у багатьох українців викликає певне почуття меншовартості. Проте (про це вже багаторазово згадувалось у різних джерелах) назва "мала" свідчить лише про її первинність відносно "великої" (з малого завжди виростає велике). Тим більше що за площею "Мала Русь" співрозмірна з площею "Великої Русі" (якщо від неї відкинути малозаселені і у наш час неслов’янські, неруські території).

Проте "Малою Руссю" справа не обмежується. "Малою Польщею" називали частину сучасної Західної України та прилеглі території сучасної Польщі. Прикладом може бути карта із "Атласу Россійского" 1745 року. На приведеному фрагменті зображено як "Малу", так і "Велику Полонію", причому "велика" не набагато більша за "малу". Із вказаної карти видно, що Мала Полонія безпосередньо прилягає до Волині (на заході) та Поділля (з південного заходу). Зрештою, і зараз у Польщі в тому ж місці є область, що називається "Малою Польщею". У цьому легко переконатися за допомогою географічного атласу.

Мала Польща. Фрагмент карти Європи з "Атласу Россійского" 1745 року

Південний схід України на багатьох картах називається "Малою Тартарією". Прикладом може бути карта кінця XVII сторіччя (Якова Вилимовича Брюса і Георга фон Менгдена). На ній видно як Pars Russia Minoris (частина Малої Русі), так і Tartaria Minor (Мала Тартарія). На карті Московії Ніколя Сансона (видання 1692 року, Париж) там же позначено Petite Tartarie (Мала Тартарія). На відміну від "Малої Тартарії", "Великою Тартарією" називали величезний простір, що охоплює сучасну Росію, частину Китаю, Афганістану, Пакистану, Індії та деякі інші прилеглі території (наприклад, карта 1706 року Гійома Деліля чи карта Ніколаса Вітсена 1714 року).

Мала Русь (Russia Minoris) і Мала Тартарія (Tartaria Minor). Фрагмент карти Росії Якова Вилимовича Брюса і Георга фон Менгдена (кінець XVII сторіччя)

Мала Тартарія (Petite Tartaria). Фрагмент карти Московії Ніколя Сансона (кінець 17 сторіччя, Париж)

Проте перелік "малих" земель на території України буде неповний, якщо оминути таке яскраве історичне явище в історії Причорномор’я, як Скіфія. У 18-19 столітті Скіфію також поділяли на "малу" та "велику". Наприклад, російський дослідник донського козацтва Є.П.Савєльєв у своїй книзі "Древняя история казачества" (Савельев В.П. Древняя история казачества. – М.: Вече, 2005. –432с.) часто згадує про Малу та Велику Скіфію, маючи на увазі під першою причорноморську територію, а під другою – північніші землі. Підтвердження можна знайти й на старих географічних картах. Так, на карті Європи Каспара Фопеля 1566 року між Кримом та Доном зображено Scythia parua, що з латинської означає "Скіфія Мала". Повністю ж Скіфія на давніх картах займає велику частину Східної Європи та прилеглу частину Західної Азії. При цьому інколи назва "Тартарія" використовується як новий синонім для старої назви "Скіфія". Так, карта Сарматії Себастьяна Мюнстера 1544 року містить підпис Tartaria olim Scythia (Тартарія, у давнину Скіфія). До того ж на деяких пізніших картах назви "козаки" і "тартари" перемішані і заміняють одна другу.

Подібні факти схиляють до думки, що творцями середньовічної "Малої Тартарії" був не той народ, який зараз зветься татарами, а нащадки скіфів. Сама ж назва "Тартарія" має більш глибоке походження, в той час як сучасні татари лише зберегли на собі цей давній етнонім, подібно до того, як румуни зберегли ім’я римлян. Ймовірно, і татари, і козаки стали в тій чи іншій мірі наступниками давніх скіфських традицій, зокрема військових.

Мала Скіфія (Scythia parua). Фрагмент карти Європи Каспара Фопеля 1566 року

Як бачимо, ВСЯ територія сучасної України складається з применшених назв: Мала Польща (захід України), Мала Русь (центр і північ), Мала Тартарія, Мала Скіфія (південь та схід). Ці регіони у різні історичні періоди частково перекриваються і повністю покривають територію України, а також включають регіони, в яких проживало багато українців: Галіцію в Польщі, Кубань у Росії та прилеглі райони Білорусі та Росії вздовж Дніпра на північ від Києва.

Звернімось тепер до південного Причорномор’я. На південь від Чорного Моря є півострів Мала Азія. Спочатку цю землю називали просто – Азія, але коли вказана назва поширилась на весь сучасний материк (який на деяких картах так і називається – "Велика Азія"), то початкову Азію почали називати "Малою Азією". І це ніколи не розглядалося як применшення чи другорядність території. Навпаки, саме у "Малій Азії" в свій час була могутня Візантійська (Східна Римська) імперія, потім – не менш могутня Турецька імперія.

До таких же полярних назв можна віднести і "Малу Вірменію", розташовану на сході півострова Мала Азія, та "Велику Вірменію" ще східніше від Малої. Про це свідчить, наприклад, карта з "Географії" Птолемея видання 1597 року.

Тепер нанесемо на сучасну географічну карту всі перелічені вище "малі" та "великі" назви, і проставимо вектори напряму від "малих" до "великих" територій. Як видно з малюнка, ці вектори чітко розходяться від Причорномор’я у різні сторони. На наш погляд, це однозначно вказує на первинну територію (а саме – Причорномор’я), початкову "країну-яйце", з якої потім в різні сторони поширювався вплив на навколишні землі. Інакше важко пояснити, чому в одному місці зібралося так багато "малих" назв, оточених ззовні "великими". Причому сама по собі територія нашої країни аж ніяк не справляє враження малої – величезні степи, ліси, одні з найбільших у Європі рік – Дніпро, Буг, Дністер, частково Дон та Дунай. Зазначимо також, що на дуже багатьох старих картах Чорне море називалось "Великим морем" – можливо тому, що звідси й розходився цивілізаційний вплив.

Загальна карта, що ілюструє напрям поширення від "малих" до "великих" земель

Згадані факти ще раз вказують на існування у давнину зв’язку між північним та південним Причорномор’ям, на який звертають увагу багато сучасних дослідників. При цьому північне Причорномор’я (пра-Україна) дало надпотужний культуротворчий імпульс і привело до виникнення таких могутніх держав як Скіфія, Русь (і Росія), Польське королівство тощо. Не можна залишити поза увагою і те, що й зараз, після великої кількості історичних трансформацій, в сукупності вся "мала" територія північніше Чорного моря (Мала Польща, Мала Русь та Мала Тартарія-Скіфія) є етнічно однорідною, культурно пов’язаною і входить до єдиної держави – України. Це, на нашу думку, зайвий раз підтверджує ту тезу, що в давнину саме тут існував великий цивілізаційний центр, який дав поштовх для всіх оточуючих земель.

Велике Море (Mare Maggiore), у наш час Чорне море, на карті Таврії Герарда Меркатора. Амстердам, 1640-70 рр.

Зауважимо також, що давня столиця Польщі – Краків – розташована саме у "Малій Польщі". Що й природно: якщо "Велика Польща" виникла з малої, то саме у "малій" повинен бути центр, із якого відбувалося початкове поширення культурного та політичного впливу. У наш час Краків називають культурною столицею Польщі. При цьому ряд дослідників відносять виникнення Кракова до тих часів, коли слов’янська спільнота була єдиною

Аналогічну картину бачимо й відносно Русі. Початкова столиця Русі – Київ – розташована саме у "Малій Русі". І лише з плином часу в результаті росту самостійності підкорених північних територій виник другий політичний центр у сучасній Росії.

----------------------------------------