НАЦІОНАЛІСТИ 

Чуєш, сурми грають, 
Юнаків скликають, 
У ряди вставляють — 
Буде бій кривавий, гей! 

Приспів: 
Націоналісти, раз-два! 
Молоді орлята, 
Хлопці, хлопці-соколята. 

Не сумуй, родино, 
Не тужи, дівчино. 
Кличе Україна — 
Наша Батьківщина, гей! 

Україна-мати 
Кличе нас повстати, 
Одностайно встати, 
В бою погуляти, гей! 

Не зганьбимо роду 
Нашого народу, 
Хоч в вогонь, хоч в воду 
Підем за свободу, гей! 

За нашу державу, 
За честь і за славу 
Знищимо криваву 
Москву і Варшаву, гей! 

*** 

ДИВІЗІЯ “ГАЛИЧИНА” 

Гей там з-за гори, з-за крем'яної 
Фана малинова в'ється. 
Гей, при долині в чеснім двобою 
Військо стрілецькеє б'ється. 

Гей, попереду курінний, 
Гей, як той орел степовий. 
Твердий, мов той кремінь, 
Козаків своїх не зрадить, 
Кроком він рушає 
Раз, два, три. 

Приспів: 
Прощайте гори, гори, 
І долина, долина 
У бій іде дивізія “Галичина”. 

Годі нам, браття, в неволі томиться 
І за Москву свою кров проливать, 
Час вже настав Богу помолиться 
І Україну - неньку визволять. 

Від Сяну до Дону 
Рушаймо додому, 
У батьківськ-край 
На зелені лани 
Слава! Слава! Слава! 
Слава не поляже, 
Поки на Вкраїні 
Є вірні сини. 

Чуєш, козаче, чуєш, юначе, 
Кличе вже сурма до бою. 
За Україну, за неньку єдину 
Гей же, до бою, до бою! 

*** 

*** 

Засинає Чорний ліс, сонечко вже сіло, 
Тихо-тихо навкруги, спить Вкраїна мила. 
Не щебече соловей у вишневім гаю, 
Там дівчина край води сльози утирає. 

А дівчиноньку оту, Україну-мати, 
Нема кому боронить, кому захищати. 
Ой, Степане, батьку наш, веди нас до бою 
За Вкраїну рідную підем за тобою. 

Україну ми спасем і вона засяє 
В жовтім відблиску шабель і блакитнім сяйві. 
Тільки сивий, старий дід стиха щось шепоче: 
Як поборем москалів, жити ся захоче! 

*** 

Із гір Карпат несеться гомін волі, 
Із гір Карпат несеться волі зов, 
Там синьо-жовті лопотять прапори, 
Там вже заграла українська кров. 

Там борами мандрують сіроманці, 
На плечах кріс, граната у руках, — 
Це України вірнії повстанці 
Виконують провідника наказ. 

Бандера шлях до волі нам покаже, 
З його наказу ми йдемо у бій, 
Ми розіб'єм, розгромим кодло враже, 
Запалимо визвольний буревій. 

Гей, рідний брате заходу і сходу, 
Єднайсь в один ударний моноліт, 
Ми Україні виборем свободу, 
Загарбницький повалимо ми світ. 

Батьківщино, о люба наша мати, 
Ми знищим ката, волю принесем, 
І загримлять могутнії гармати, 
Вітаючи тебе з воскресним днем. 

*** 

Ішли ми до бою темними лісами, 
Ішли за Вкраїну, рідний край, 
Українське військо Степана Бандери 
За люд, за Вкраїнський звичай. 

Нас били, стріляли, вели, катували, 
Червоні кати — москалі, 
Ми стерегли державу від клятої навали 
І гнали з Української землі. 

Була Україна в сльозах, у руїнах, 
Тужила за синами вона, 
Але ще не вмерла, не впала на коліна 
Прекрасна наша ріднa сторона. 

В далекім Сибіру вмирали герої, 
Віддати життя їм довелось. 
На нашому стягу священні кольори — 
Це колір неба і розлив колось. 

*** 

Йшли селом, йшли селом партизани 
По землі Українській, невільній землі, 
І у кожного зброя була за плечами, 
І у кожного смуток і біль на чолі. 

Біль і смуток за всю Україну 
І за спалені села, за зрубаний сад, 
За ту пісню, що чули колись солов'їну, 
Але більше не було дороги назад. 

Бо дорога назад — то неволя, 
І ховатися в лісі не будемо ми, 
Ми підемо вперед і здобудемо волю, 
України своєї ми вірні сини. 

Хтось і пісню почав — вона пролунала 
На всі гори, долини на весь рідний край, 
Щоби знали усі: Україна повстала; 
Ти лети наша пісня аж за небокрай. 

І не всі повернуться із бою додому, 
І не всіх дочекається рідна земля. 
Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими 
Пам'ятай їх завжди Українська земля. 

*** 

МАРШ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ 

Зродились ми великої години 
З пожеж війни і з полум'я вогнів, 
Плекав нас біль по втраті України 
Кормив нас гнет і гнів на ворогів. 

І ось ідемо в бою життєвому 
Тверді, міцні, незламні мов граніт 
Бо плач не дав свободи ще нікому, 
А хто борець, той здобуває світ. 

Не хочемо ні слави, ні заплати 
Заплатою нам розкіш боротьби, 
Солодше нам у бою умирати, 
Як жити в путах, мов німі раби. 

Доволі нам руїни і незгоди, 
Не сміє брат на брата йти у бій, 
Під синьо-жовтим прапором свободи 
З’єднаєм весь великий нарід свій. 

Велику Правду для усіх єдину 
Наш гордий клич народові несе: 
Батьківщині будь вірний до загину, 
Нам Україна вище понад все! 

Веде нас в бій борців упавших, слава, 
Для нас закон найвищий та наказ — 
Соборна Українська Держава 
Вільна, міцна, від Сяну по Кавказ! 

*** 

Ми зродились із крови народу 
Колисала нас грізна тюрма 
Гартували бої за свободу 
І ненависть до ганьби й ярма. 

Приспів: 
Смерть, смерть, ляхам смерть 
Смерть московсько-жидівській комуні 
В бій кривавий ОУН нас веде. 

Нам братів на очах катували 
І знущались над нами кати 
Так повстанем ж ударом навали 
Хай не встане вже ворог лихий. 

Ми всі вірні сини України 
Грізні месники наших братів 
Ми чекаємо тільки хвилини. 
Ждем наказу “Громіть ворогів”. 

*** 

Нас питають, якого ми роду 
І для кого торуємо шляхи 
Та ж то ми на вратах Царгороду 
Залишили залізні щити. 

Та ж то наша долоня шершава 
Так стискала залізо меча, 
Що дрижала зухвала Варшава 
І султан мимоволі мовчав. 

Ми вводили в Москву Сигизмунда, 
Під Полтаву варязькую рать, 
Ми карали Росію за Суздаль, 
За Базар ми ще будем карать. 

Нас далеко у світі всі знали, 
Пам'ятали поляглих ми кров 
Ми загарбників люто карали 
І карати устанемо знов. 

Ми не скажемо: Досить вже, досить, 
Не почуєте наших плачів. 
Ще будуть наші пальці тримати 
Ці насичені кров'ю мечі. 

І стоїть пограбована хата, 
Та в руїнах лежить Батурин… 
Плаче, тужить знедолена мати 
І забутий всіма Чигирин. 

Хай горить пограбована хата, 
Хай в руїнах лежить Чигирин — 
Переможемо, знищимо ката, 
А не вийдемо в безвість чужин! 

Ми йдемо своїм визвольним шляхом, 
Нас єднає великий наш чин. 
Стане степ українцеві братом 
І повстане новий Батурин. 

*** 

Нічка була темна, 
В селі було тихо. 
До села стихенька 
Насувалось лихо. 

Під'їжджали кати 
До кожної хати 
Забирали друзів 
За підпільну працю. 

Забирали друзів 
Пов'язали руки 
І повели селом 
До тюрми на муки. 

Там три рази на день 
Воду їм давали 
А сім разів на день 
Нагаями брали. 

Висиділи друзі 
Щось півтора року 
Випустили друзів 
Слухати вироку. 

Вирок прочитали, 
На смерть засудили 
Затріщав скоростріл 
Друзі повалились. 

Поховали друзів 
Під зеленим плотом 
Тай накрили друзів 
Гнилим околотом. 

Поховаєм друзів 
Під зеленим дубом 
І накриєм друзів 
Золотим Тризубом. 

Не одна вже жертва 
За Вкраїну впала 
Слава Україні 
І Героям слава. 

*** 

Ми їдем в край, далекий край 
На Сибір чи в Алтай, а місто Львів, 
Коханий Львів, прощай, прощай, прощай. 
Прощайте ви мої друзі, не поминайте зле 
Згадайте ви як ми в тюрмі ділились сухарем. 
Сьогодні ти, а завтра я, нам доля всім одна. 
Цю гірку чашу мук-терпінь ми вип’ємо до дна. 
Прийде ще час, мине для нас ненависна тюрма 
І усміхнеться ще й до нас Україна вільна. 

*** 

Сего року сумні свята — 
Коновальця кров пролята. 

Встань, Хмельницький, встань, Богдане, 
Повставайте всі гетьмани! 

А ви, хлопці молодії, 
Куйте кулі сталевії. 

Куйте кулі, накувайте, 
Україні волю дайте! 

Встань Тарасе, пробудися, 
На свій нарід подивися! 

Як він тяжко тут бідує 
І по тюрмах голодує. 

Встань Тарасе, встань Богдане, 
Повставайте всі гетьмани! 

Най воскресне тая слава, 
Що в степу шістсот літ спала. 

Нехай лютий ворог знає: 
Україна воскресає! 

*** 

СОТНЯ “ВОВКІВ” 

“Шануймося, хлопці, бо ми того варті, 
Шлях нас не трафить, коли ми разом!” — 
Так крикнув нам сотник і першим відправив 
Пекельний дарунок, відкривши вогонь. 

Приспів: 
А скоростріл щебече, не змовкає, 
Гранати рвуть, шматують на куски, 
Сьогодні бій останній приймає 
Криваве свято сотня “Вовків”. 

Нас обложили, мов на полюванні 
Зігнали псів, поставили кордон, 
Але ще жоден “вовк” так просто не спочив, 
Якщо він зуби кров’ю ворога не змив. 
Але ще жоден “вовк” так просто не сконав, 
Якщо він смаку крові не пізнав. 

Хай згинем ми, та ворогу ніколи 
Не знищить дух, що в сотні панував, 
Той дух, що нас підняв під стяг свободи, 
Бо жоден “вовк” ще в рабстві не вмирав. 

А “вовченята”, що прийдуть за нами 
Той стяг свободи з наших рук візьмуть. 
І стрімголов, розкидавши кордони, 
Вже ріки крові вражої течуть. 

*** 

Тужно грала чудовая скрипка, 
Сумно звуки в далечінь неслись, 
Бідне серце у грудях боліло, 
Тільки сльози котилися вниз. 

Розлучалась закохана пара, 
Бо на неї прийшла вже пора 
“Будь здорова, дівчино кохана, 
У повстанці відходжу вже я”. 

І гукнула далеко гармата, 
А на стійці із крісом стрілець 
Згадав вечір чудовий, дівчину, 
Й тії сльози, що лилися вниз. 

*** 

Там під Львівським замком старий дуб стояв, 
А під тим дубочком партизан лежав. 

Він лежить не дише, так неначе спить, 
Золотим волоссям вітер шелестить. 

А побіля нього матінка стоїть, 
Сльози проливає, й стиха говорить. 

“Сину ж ти мій, сину, дитино моя — 
були б тя не вбили, якби не війна. 

“Було вас у мене п’ятеро синів, 
Ти був наймолодший сину мій Андрій. 

“Ти був ще маленький батько в бою впав, 
Він за Україну голову поклав. 

Я ж тебе кохала, я ж тя берегла — 
А тепер могила тут буде твоя. 

А позаду неї отаман стоїть, 
З повним жалю серцем, тихо говорить. 

“Ой не плачте, мамо, син героєм став 
Він за Україну голову поклав. 

Він за Україну, за свій рідний край, 
Щоб по Україні не ходив москаль. 

Тече річка Тиса, в ній московська кров, 
Москалів ми били, будем бити знов. 

Там під Львівським замком хрест березовий, 
А на тому хресті Тризуб золотий. 

*** 

Там по-під лісом темним бором 
Повстанці наші йдуть 
І на руках своїх могутніх 
Товариша несуть. 

І знову хмари потемніли, 
А з моря йде туман 
Скажи, скажи чого задумавсь 
Повстанський отаман. 

А той товариш — хлопець бравий 
Повстанець молодий, 
Він цілий кров’ю обіллятий 
З розбитими грудьми. 

І знову хмари потемніли 
Стріляв наш кулемет 
Комуна боса утікає 
УПА іде вперед. 

А, як вже вийшли на поляну 
Сказали хлопцям : “Стать”, 
Сказали хлопцям: “Стать на струнко.” 
І на могилу глянь. 

І знову хмари потемніли, 
А з моря йде туман 
Скажи, скажи чого задумавсь 
Повстанський отаман. 

Спи наш друже — хлопець бравий, 
Відважний молодий 
Тебе ми з честю поховаєм, 
А завтра підем в бій. 

І знову хмари потемніли 
Стріляв наш кулемет 
Комуна боса утікає 
УПА іде вперед. 

*** 

ЧОРНИЙ АНГЕЛ 

cл. Ростислава Семкова 
муз.Оксани Дракін-Вовчак 

Заховалося сонце до болю багряне, 
Вже фіалкова ніч в кронах лісу цвіте, 
Розсипаючись в сутінках млосних і п’яних, 
Йдуть ряди вовкулаків — НКВД. 

І сполошені зорі розсиплють прокляття, 
Відіб’ється ненависть в очах поколінь 
І впаде щось незнане і грізно крилате, 
І накриє перевертнів здиблена тінь. 

Приспів: 
Чорний ангел помсти святої, 
Чорний ангел помсти страшної, 
Помах крил — чорніший пітьми, 
Сило незнана, хто ти? 

За понищені долі, за стоптані душі, 
За попалені мрії в юнацьких серцях 
В голосіннях дівочих  і злобі кипучій 
Виростає криваве світило кінця. 

Приспів. 

Темним подихом трав закінчилася битва, 
І злякається ангел майбутніх могил, 
І впаде перед світом, щоб знову ожити 
В чистоті каяття і оновлених крил. 

Приспів: 
Білим ангелом віри твердої, 
Білим птахом надії й любові, 
Помахом крил обійме світи, 
Сило незнана, хто ти? 

Та в момент каяття коли всесвіт здригнеться 
З темних крил опаде темна риска пера, 
І як тільки той знак верхів лісу торкнеться, 
Там народиться знову винищувач зла. 

Приспів: 
Чорний ангел помсти святої, 
Чорний ангел помсти страшної, 
Помах крил — чорніший пітьми, 
Сило незнана, хто ти? 

*** 

Я сьогодні від вас від’їжджаю 
Боронити ріднесенький край. 
Може вернусь, а може загину 
Ти дівчино про мене згадай. 

І згадай ті щасливі хвилини, 
Як любились-кохалися ми. 
Твоє личко рожевий цвіточок, 
Твої очі чарують мене. 

О гукала старенькая мати, 
Свого сина в вікно вигляда. 
Чи поверне він з Чорного лісу, 
Си покращить матусі життя? 

Ой не плач, не ридай, стара мати, 
Твого сина на світі вже нема 
Він загинув у страшному бою, 
Залишилась могила сумна. 

Там у полі чорніє могила, 
На ній в'ється шовкова трава, 
Познімайте ви хлопці шоломи 
Бо вже вірного друга нема. 

Поскидали вони мазепинки, 
І клялися за нього пімстить. 
Щоб вже кров не лилася даремно, 
І щоб неньку стару звеселить. 

Гей друзі, пімстіть смерть свого брата, 
Що віддав своє юне життя 
В боротьбі із наїзником-катом, 
Щоб повстала Вкраїна вільна. 

*** 

ПОВСТАНСЬКА КОЛЯДА 

Нова радість стала, 
Яка не бувала 
Над вертепом звізда ясна 
Увесь засіяла. 

Ой ти чуєш, брате, 
Сумную новину: 
Закували у кайдани 
Нашу неньку Україну. 

В кайдани кували, 
На хрест розпинали 
Люд невинний тисячами 
В сиру землю закопали. 

А Степан Бандера 
На се споглядає 
Здоймив руки до Ісуса, 
Ісуса благає: 

“Ісусе, мій милий, 
Я Тебе благаю, 
Поможи ми сю комуну 
Вигнати із краю.” 

Комуна втікала — 
Ліси ся хилили 
Люди впали на коліна, 
Богу ся молили. 

Богу ся молили 
За Бандеру-тата, 
Щоби вигнав з України 
Проклятого ката. 

*** 

ПАРТИЗАНСЬКА КОЛИСКОВА 

За вікном метелиця, срібляний туман, 
Стежка полем стелиться в ліс до партизан. 
Чуєш, крики півнячі, спи, моя мала, 
Батько твій опівночі прийде до села. 

Стежкою неблизькою прийде він на мить, 
Мовчки над колискою сяде відпочить. 
Яром і долиною чути волі клич, 
Процвіта калиною партизанська ніч. 

За вікном метелиця, срібляний туман, 
Стежка полем стелиться в ліс до партизан. 
Стежка полем стелиться в ліс до партизан, 
Зоряна хурделиця, срібляний туман. 

*** 

ЛЕНТА ЗА ЛЕНТОЮ 

Вже вечір, вечоріє 
Повстаньське серце б'є 
А лента, за лентою 
Набої подає. 

Приспів: 
Ах, лента, за лентою 
Набої подавай 
Український повстанче 
В бою не відступай. 

Ах, лента, за лентою 
Колишеться трава 
Йде армія повстанців 
Це армія — УПА. 

У марші цілу нічку, 
А в ранішній зорі 
Почалися завзяті, 
Запеклі бої 

А ворог атакує 
І преться щосил — 
Юнак-кулеметник 
Їх вправно косив. 

Як сонце сходило, 
Втомлений юнак: 
Упав він ранений, 
Упав він навзнак. 

До нього санітарка 
Поспішно іде, 
В обличчя вдивляючись 
Його впізнає. 

Він в неї вдивляєсь — 
Пече в грудях рана, 
А біля кулемета — 
Дівчина кохана. 

А ворог атакує… 
В останній момент — 
І знову відізвався 
Затихлий кулемет. 

Хто любить Україну, 
Хто любить свій народ 
Той піде у повстанці 
Без всяких перешкод. 

Ми будем карати 
Ще й різати ножем — 
Прокляту комуну 
З України проженем. 

Розіб'єм мадярів 
Румунів, ляхів 
За Волгу проженемо 
Проклятих москалів. 

Були у нас повстанці, 
Тепер у нас “Тризуб”, 
Москалику тримайся, 
Ми б'ємо три за зуб. 

*** 

КОМАРИК 
(повстанський варіант) 

Ой, що ж то за шумучинився? 
Що Комарик до повстанців зголосився. 

Зголосився Комар до повстанців. 
Щоб кусати москалів-голодранців. 

Щоб кусати москалів, ще й німоту. 
Щоб не було на Вкраїні голоти. 

Примістився Комар на дубочку. 
Закріпив скоростріл на листочку. 

Та зірвалася на раз шура-бура. 
Вона того Комарика з дуба здула. 

І упав наш Комар на помості. 
Поламав москалям ребра й кості. 

Поховали москалів не по людськи, 
Видно руки, видно ноги, видно пупці. 

Поховали москаля, як собаку, 
Видно руки, видно ноги, видно сраку. 

Поховали москаля край дороги, 
Видно руки, видно ноги, видно роги. 

Поховали москаля у куфайці, 
Видно руки, видно ноги, видно “пальці”. 

*** 

КРУК 
(з репертуару групи “Рутенія”) 

Я Крук — чорний сотник УПА, 
Моя сотня в далекому скроні, 
Добрі хлопці в моєму загоні 
Підуть завтра у бій. 

Приспів: 
І не чекай, моя Оксано, 
Додому з лісу партизана, 
Бо завтра знову буде бій, — 
І не вернеться сотник твій. 

Я Крук, і мені все одно, 
Мені славу співає округа, 
Відрізняю від ворога друга, 
Я Крук - чорний галицький крук. 

А пам'ятаєш, друже Карась, 
Як ми рибу глушили в Дністрі? 
Пам'ятаєш той місяць, ті зорі? 
Друже Карась, ми — упирі? Ні! 

А пам'ятаєш, друже Калино, 
В 33-тім свою Полтавщину? 
Пам'ятаєш той хліба шматок? 
Друже Калино, ми — упирі? Ні! 

А пам'ятаєш, друже Рязань, 
Свою Росію, прогнилі ізби? 
П'яну душу, розп'яту на призьбі? 
Друже Рязань, ми — упирі? Ні! 

Я Крук, і мені все одно, 
Я гадюку ногою придушу, 
Я гранату до серця прив'яжу, 
Гори, моя душе! 

***