Про політичну ситуацію в Україні

Четвертий раунд - парламентські вибори 2006. Ющенко робить помилку. Погоджується стати фронтменом однієї з помаранчевих не найуспішніших партій, а ті, безсоромно прикриваючись його іменем та спекулятивними лозунгами на кшталт "Не зрадь майдан!" і адмін-ресурсом, воюють не так проти регіонів як проти колишніх соратників по Майдану. 13,9% для Ющенка, після минулорічних 52% - це нокдаун.

У пятому раунді Ющенко ще міг вирівняти ситуацію на свою користь, розпустити парламент, оприлюднити списки колишніх агентів КДБ, у тому числі у своєму оточенні, відмінити Конституційну реформу і опертися на національно-патріотичні сили. Тоді Ющенко міг ще стати Вацлавим Гавелом, повернути прихильність українців. Але для цього потрібно було проявити волю до перемоги. Натомість він сам загнав себе в кут, прикриваючи свою безпорадність та бездарність команди, показовими виступами під назвою "Універсал номенклатурної єдності". Янукович тим часом системно наносить принизливі ляпаси, показуючи Ющенкові на його місце.

Тому сьогодні є три варіанта продовження бою...

Перший, найбільш фантастичний - Ющенко звільняє своїх секундантів, які його поставили в цей глухий кут, опирається на народ (якщо він йому ще повірить), оголошує референдум про відміну конституційної реформи та ініціює проведення люстрації.

Другий - Ющенко не витримує протистояння. Каток регіоналів шляхом імпічменту усуває Президента ще до завершення каденції, в країні вводиться двопартійна система виборів, президента обирає парламент.

Третій - найбільш імовірний. Договірний бій. На потіху своїм електоратам суперники ніби б'ються, ніби махають руками в результаті - Ющенко єдиний кандидат на посаду президента. Єдиний кандидат від "Регіонів" і НУ. Все це виправдовується, звісно, порятунком держави від розколу та економічного колапсу. Янукович - вічний прем'єр. З необмеженими повноваженнями. В результаті - реальна влада в руках ПР, президент - весільний генерал з обрізаними повноваженнями.

Звичайно політика це така штука, що може бути різне, наприклад народ може не витримати і "настриляти обом боксерам".

"Фраза" писала о конфликте внутри Партии регионов - между группой "старых" регионалов (Янукович, Азаров) и "молодых" (Ахметов, Колесников). Как думаете, кто победит? И возможен ли раскол?
Розкол в Партї регіонів зараз є неможливий. Всередині ПР панує азійський менталітет - один вождь, який жорстко придушує будь-які прояви непослуху. Сильніший пожирає слабшого. Члени зграї правила знають і приймають, усі ходять під одним ханом.

Інша річ, що молоді вовки в очікуванні серйозного проколу старого вожака. Не виключено, що на якомусь з'їзді вони скажуть: "Акелла промахнувся!". Тоді зграя просто оголосить нового вожака. За старою радянською традицією, це відбувається, зазвичай, вже тоді, коли генсек відходить від справ природнім шляхом або починає "зариватися".

Как Вы полагаете, сможет ли Тимошенко вернуться во власть? Когда и в результате чего это могло бы произойти?

Позиція Юлії Тимошенко дуже хитка. Відсутність чіткої ідеології, кредиторські зобов'язання під посаду прем'єра, строката команда завербована під лідера (колишні комуністичні, кучмівські функціонери, олігархи всіх мастей, націонал-демократи, соціал-демократи), - все це впливає на її дії.

Не виключено, що фракції БЮТ у радах різних рівнів і надалі будуть розсипатися. Вони наступають на ті ж граблі, що і Наша Україна в 2002 році, коли після перемоги на виборах кучмісти поперетягували значну частину нашоукраїнців. В той сам час треба визнати, що рейтинг Юлії Тимошенко зростає, задяки тій самій Нашій Україні, яка бездарно, без бою, віддає свій електорат.

Тимошенко може повернутись до влади частково вже зараз. Президент розуміє, що опиратися, по суті, більше ні на кого. Тому слід очікувати продовження серіалу про любов і зраду двох Ю, новий виток пристастей. Сьогодні це вигідно обом. Приклад: реверанс в сторону Тимошенко-Онопенка пленум суддів обирає головою Верховного Суду з попереднього благословення Ющенка. В свою чергу Юля Володимирівна декларує, що припиняє критику ющенківських голів обласних адміністрацій. А опосередковано все це вигідно Регіонам, бо не залишається жодної серйозної опозиції.

Шляхів повернення до влади у Тимошенко є два: угодовський і радикальний. У другому випадку потрібно готувати кампанію "Україна без Ющенка та Януковича" з прицілом на президентські вибори - 2009, якщо президента все ще обиратиме народ, а не парламент. Але для цього Тимошенко потрібно залучити до спілки ширший спектр політичних сил, а не тільки підручних їй.

Как по Вашему мнению, возможен ли в перспективе раскол СПУ? Предпосылки к этому уже есть...

Відбувся з'їзд Соцпартії. Головою знову обрано Мороза. Стратегічна мета - досягнута, політреформа впроваджується згідно плану. Мороз - голова ВР. Побудова новітнього УРСР втілюється. Партійне керівництво при владі - як законодавчій так і виконавчій. Поки що СПУ - на вершині. Чому б їй колотися?

Демарш Вінського? Він ображений за втрачену посаду першого віце-прем'єра, яка йому "світила" у випадку реалізації "помаранчевої" коаліції. Мороз за одно усунув конкурента на лідерство в партії. Нормальний макіявелізм, звична для номенклатури совкового розливу "візантійська" політика.

Заяви Луценка, виходи рядового членства? Дрібниці, не помітні з вершини отриманого успіху.

Єдине чого боїться СПУ - це обманутих виборців. Ні в Регіонів, ні в комуністів вони електорат не відіб'ють. А маска "європейських соціалістів" впала. Електорат, що "клює" на ліво-центриську наживку побіжить до Тимошенко. Поразка, навіть на майбутніх місцевих виборах, може загострити внутрішні протиріччя.

Анатолий Матвиенко предлагает создать новую мощную партию правого толка. С прицелом на предстоящие выборы. Как вы оцениваете эту инициативу?

Нову? Потужну? Праву? Пригадую репортаж по "Євроновинах" з Будапешту, коли простий угорець на вулиці прокоментував: "Поки в нас при владі будуть старі комсомольці порядку не буде". УРП-Собор офіційно підтримала союз із Партією регіонів - то яка ж вона права партія. Коли у Східній Європі праві партії приходять до влади, тут же піддають люстрації колишніх комуно-комсомольських діячів і агентів Кремля. Цікаво кого буде люструвати перший секретар ЦК ЛКСМУ?

Думаю, вже всі зрозуміли, що титанік НУ йде на дно. Похапцем майструють "нові, потужні" проекти. Не є таємницею, що ці проекти є рятувальними човниками для команди Нашої України.

Створення нової потужньої правої сили можливе лише на чітких національних засадах та за умов внутрішньої люстрації. Всі решта - це перефарбовані ліві.

В одном из интервью вы заявили, что если, после предполагаемого создания коалиции ПР и НУ, конституционное большинство предоставит русскому языку статус официального, вы будете "рвать их - прежде всего "Нашу Украину" - как мартышка газету". Вы не передумали?

Не передумав. Навпаки. Тренуюся.

Как вы оцениваете деятельность Черновецкого в должности городского председателя?

Весело.

Как вы полагаете, Украина может когда-нибудь расколоться или превратиться в федеративное государство?

Коли йдеться про такі глобальні геополітичні процеси, спершу потрібно з'ясувати - чи є для цього вагомі передумови і, головне, кому це вигідно. Вагомі історичні передумови для перекроювання політичної карти, зазвичай рано чи пізно виникають у великих поліетнічних імперіях. Коли імперія старіє, влада метрополії в силу тих чи інших причин послаблюється, а землі географічно надто "розбухли", - держава тріщить по швах. Це свого часу трапилося з імперією Македонського, Римом, Австро-Угорщиною, зрештою, з СРСР. Це природній цивілізаційний процес.

Україна не є імперією. Більше того - Україна етнічно монолітніша ніж навіть Франція чи Німеччина. В Україні 78% етнічних українців. А значить, психотип, менталітет, культура - практично однорідні. Погодьтеся, ті поверхневі політичні чи, навіть мовні протиріччя між українцем сходу і українцем заходу не йдуть у жодне порівняння з протиріччями між, скажімо, православним росіянином і мусульманином чеченцем. Природніх передумов до розколу більше в Росії, чи, навіть у США, ніж в України. Отже загроза розколу роздувається штучно.

Зазвичай відцентрові тенденції інспірувалися ззовні, тим більше в Україні. Згадаймо хоча б минуле століття. Большевицька Москва створює маріонетковий уряд в Харкові на противагу українському уряду в Києві. Це той випадок, коли нібито внутрішня громадянська війна є просто технологією банальної окупації. Таку ж технологію ми спостерігаємо сьогодні і в Грузії. Заберіть Москву - і всякий сепаратизм у колишніх колоніях тут же випарується. Висновок: Москва - фактор нестабільності у Євразії.

Помітьте, розмов про "розкол" України до виборів 2004 року взагалі ніхто серйозно не сприймав. Очевидно, московські радники Януковича на цих виборах мали не лише одну мету - зробити свого фаворита президентом. Швидше він був лише інструментом для далекогляднішого, більш важливого для Москви, плану. Януковича використали, не здивуюся, якщо навіть всліпу. Невже складно було порахувати, що агресивна кампанія, націлена на тотальне сприйняття в Донецькому регіоні не дасть результату у 50+1% по всій країні? Зрештою всім відомо, що у цій обоймі були прийнятніші кандидатури для решти України. Може ляльководи ставили іншу мету? На користь цієї версії свідчить також те, що табір Януковича погодився на "третій тур" з єдиною умовою - політреформа "в пакеті". Тобто, погодилися, по-суті, на президентство Ющенка, в обмін на децентралізацію влади, що, у нашому випадку, є прямою передумовою до децентралізації країни. Згадаємо також сіверодонецький прецедент.

Отже, природніх внутрішніх передумов для будь-якого сепаратизму в Україні нема. Але очевидним є велике бажання Москви дестабілізувати і розколоти Україну. Про це свідчать останні заяви "добрих сусідів"про ніби-то утиски російськомовних громадян у нашій державі. За страусиної політики Києва це з часом може стати загрозою для суверенітету країни. Треба визнати, що Москва планомірно і практично безперешкодно обігрує Київ на декілька ходів наперед.

Що робити? Вчитися в Тбілісі!

И последний вопрос. Не хотите организовать в Украине революцию?

А національна революція і не припинялася з моменту створення УНР. Її мета - Українська Самостійна Соборна Держава. Хіба наша держава Самостійна? Соборна? Чи може Українська?...


Віталій Прейм ФРАЗА
www.tiahnybok.info